Барабани звучали все голосніше. Два десятки трубачів підняли труби і видихнули в них усю міць своїх легень. Дзвон у руках гура богині Хадімби зайшовся у «танець Святого Вітта». Тряска пішла його тілом. І тут я звернув увагу на високого старого з тростиною, що стояв трохи позаду медіума. Він теж впадав у транс. У цей момент я і сам відчув якщо і не транс, то якийсь незвичайний стан свідомості. Щось змінилося у цьому світі

Гури долини Куллу

Є така приказка: «Коли людина говорить із богом, це називається молитва, а коли бог говорить із людиною, це називається шизофренія». Спірна приказка, насправді. До того ж вона не нічого не говорить про ще один варіант — коли бог говорить через людину з іншими людьми.

Подібне явище, коли хтось стає посередником між духовним і матеріальним світом, у різній формі (оракули, медіуми, шамани) досить поширене у світовій культурі. Особливо воно поширене в Індії, оскільки шар архаїки у цій країні дуже великий.

Я не ставлю собі завдання розповісти про все різноманіття цього феномену в Бхараті (традиційна назва країни), бо для цього знадобиться кілька томів. В рамках цього матеріалу ми поговоримо про медіумов долини Куллу – гурів.

Мандрівним по штату Хімачал Прадеш (в районі Кіннаур, долинах Куллу, Парваті та деяких інших регіонах) періодично трапляються на дорогах процесії, коли численна група святково одягнених чоловіків під звуки ритмічної музики несуть яскраво прикрашений паланкін (або кілька). Якщо придивитися до паланкинів, то під різнокольоровими «одягами» можна побачити — золочені маски — лики місцевих богів (деват).

У різноманітних матеріалах про долину Куллу можна прочитати, що у паланкинах статуї богів. Це не зовсім так. На паланкінах – маски богів, виготовлені спеціально для таких церемоній. У деяких храмах статуй головних деватів (місцевих божеств) немає зовсім (наприклад, у знаменитому храмі Хадімби в Маналі), у деяких, вони надто важкі, щоб їх носити. Та й особливого сенсу немає. Коли на паланкін встановлюється маска, божество вселяється в неї. І якщо у величезних храмах-містах Південної Індії я дійсно бачив багато разів, як статую одного бога несли в гості до іншої статуї, то в Куллу та Кіннаурі (Кальпі) я багато разів бачив процесії з масками.

Приблизно у половині випадків подібні процесії супроводжують — гури — ті, через кого божество спілкується з іншими людьми. У наш час не всі дівати долини Кулли мають свої гури. І це серйозний привід для смутку у тих селищах, де є храми, але немає тих, через кого боги спілкуються з людьми.

Як стають гурами.

Гурами стають так само, як і шаманами — людиною опановує те, що називається «шаманською хворобою» і він під час контакту з божеством впадає в ЗСС (змінений стан свідомості).

У той же час «бути не від цього світу» ще не означає, що така людина гур. По-перше, божество має якимось чином вказати на це. Наприклад, у танці на честь бога у когось «сама собою» починає підстрибувати топі (традиційний головний убір у Хімачалі – шапка з різнокольоровим візерунчастим відворотом). По-друге, потенційний гур має пройти випробування, зокрема, і випробування смертю – провести два-три дні у «могилі».

У літературі я не знайшов відомостей з того, як часто гурами стають члени однієї сім’ї. Але як мінімум одну таку сім’ю я знаю. Згадуваний вище старий з палицею, що впадав у транс одночасно з молодим гуром богині Хадімби був, не тільки його батьком, а й колишнім гуром Хадімби.

Микола Реріх в одній зі своїх книг наводив розповідь старого гуру про те, як він розпочинав своє служіння: «Я бачив Нарасімху. А також богиню. Вона підійшла до мене як маленька дитина і благословила мене на посвяту в гури. Я був тоді дуже молодий. Біля воріт храму я наклав на себе обітницю постити і не спати 72 години. І вранці, після того як минув цей годинник, невідома маленька дівчинка прийшла до мене. Їй було близько семи років, одягнена в прекрасний одяг, як на свято, хоча був звичайний день. І вона сказала мені: Ти виконав своє завдання. Іди і дій, як вирішив!

Навіщо потрібні гури?

Гури – комутатори, посередники. Без їхніх відповідей (тобто відповідей божества) не приймаються найважливіші рішення у багатьох, якщо не майже у всіх селищах, штату Хімачал Прадеш. Наприклад, подейкують, що влада відмовилася від ідеї будівництва великого курортного комплексу в Куллу тільки через те, що місцеві девати через гурів повідомили, що вони проти цієї ідеї.

До гурів, втім, можуть звертатися і з іншими питаннями, у тому числі побутовим та особистого характеру. До них часом призводять і підозрюваних у злочинах, щоб божеств визначили, наскільки їх показанням можна довіряти.

Іноді гурів запитують про гурів. Ця стаття починається з фрагмента моїх спогадів про свято у храмі ріші Дамадагні у селищі Буруа. До гуру Хадімби та ще чотирьох інших гурів, звернулися місцеві жителі з проханням до божеств розповісти, коли ж у їхньому селі з’явиться свій гур. Відповіді не були обнадійливими. Більше того, всі божества обрушилися на жителів села з критикою через те, що ті надто занурилися в матеріальному і мало приділяють уваги духовному. Саме тому на думку гурів, а точніше тих, хто через них говорив, чиста душа не може з’явитися в Буруа.

Звернемося ще раз до спогадів Миколи Реріха: «Гур, жрець при богах, є шанованим у всій долині Кулу. Він одягнений у все біле, на ньому домотканий вовняний плащ і маленька шапочка на чорному сивому волоссі. У нього орлиний ніс і блискучі глибоко посаджені очі. На ньому білі штани. Гур сидить на килимку і, закінчивши палити пахощі, дає кожному з нас квітку як знак прихильності богів». Що цікаво – написано це було дуже давно, майже сто років тому, але нічого ж не змінилося, цей опис підходить і до нинішніх гур.

Як це відбувається?

Я бачив кілька разів «роботу» різних гурів і в мене склалося якесь розуміння цього процесу, яким я поділюся. У той же час, упевнений, багато деталей (ймовірно, важливих теж) залишилися поки що незрозумілими та невпізнаними. Але весь свій час, я тільки почав вивчати феномен гурів.

Отже, для входження в трансгури використовують:

– Куріння допоміжних речовин (самі здогадайтеся яких).
– Музика. Барабани і ревючі труби добре сприяють настанню ЗСС.
– Пахощі та різного роду атрибути (дзвіночок, ланцюги, кинджал катар).
– Ритуалізовані танці (у тому числі і один з одним, якщо гурів на одному майданчику кілька). Танцюють до пояса оголеними. У ході танцю гури б’ють себе по плечах і спині ланцюгами та кинджалом. Можливо, раніше це відбувалося в більш жорсткій формі, в наш час (принаймні в тих випадках, що я бачив) це, швидше, імітація.
– Волосся. Практично всі гури мають дуже довге волосся. Для них це своєрідні антени, які допомагають налагодити зв’язок із божеством. Вони постійно чіпають волосся, перебирають його пальцями.
Все це допомагає досягти потрібного стану і вступити в контакт з богом або богинею, щоб бути їх провідником.

Під час спостереження за «роботою» гурів я мав стійке відчуття, що жіночий початок у них превалює. Не знаю поки що як це співвідноситься з тим, яке божество – чоловіче чи жіноче – вони уявляють, але дізнатися це було б цікаво.

Душера у Куллу.

Якщо ви хочете побачити найрізноманітніших (іноді надзвичайно екзотичних навіть для Гімалаїв) гурів, то постарайтеся потрапити до міста Куллу на свято Душера. У перший день святкування всі боги долини (за винятком Васіштихи з Вашішта та Джамлу з Наггара) приходять до храму Рами-Рагхунатха, щоб засвідчити йому свою повагу.

Скільки всього дівата (божеств) живе в долині Куллу точно сказати складно. Микола Реріх вважав, що їх 360. Сучасні джерела наводять такі цифри – від 150 до 350. Думаю, що їхня кількість все ж таки більша, ніж 150. У перший день Душери 2017 року (30 вересня) близько 13.00 я поцікавився у одного з місцевих школярів, який заносив у зошит відомості про процесії, що прямують до храму Рами: Скільки вже богів побувало там? Він відповів, що дев’яносто. А кінця і краю церемоніальним паланкінам з урочистим супроводом Куле, що ледь-ледь протискується по вузьких вуличках, не було видно.

Підтвердження своїм припущенням я знайшов у книзі Gods of himachal Pradesh B.R. Шарма. Він повідомляє, що фінансову допомогу для участі у Душері у 2003 році отримали 212 сільських бога.

Спостерігаючи за процесіями під час Душери можна досить легко зрозуміти де те чи інше божество в небесній ієрархії (для долини Куллу, зрозуміло). Чим більш статусний бог, тим багатолюдніше супроводжує його процес, тим багатше оздоблення паланкінів, тим більше музикантів. І, звичайно, статусність додає наявність гурів.

Не дивно, що жителі села Буруа так хочуть якнайшвидше обзавестися власним гуром. Так, тільки чиста душа поки що не поспішає народжуватися чи виявлятися у цьому селі. Як і решта світу Буруа загрузла в матеріальному…

Сергій Мазуркевич

22.06.2022