Россійскою мовою – тут.

Вам не сподобалася Індія? Ви не любите Індію? Ви боїтеся Індії? Все просто. Як у відомому анекдоті: «Ви не знаєте, як її готувати» 🙂 Якщо точніше, ви не знаєте, як до неї готуватися. У даній публікації зібрані поради, що дозволяють добре підготуватися до першого (другого, третього) відвідування цієї країни. Отже, якщо ви хочете, щоб знайомство з Індією стало для вас приємним і ви змогли гідно оцінити цю країну, ці поради і факти для вас.

Як правильно поводитися в Індії

Загальні правила.

1. Нічого не бійтеся.

Перед поїздкою найрізноманітніші доброзичливці (я цим теж займаюся 🙂 ) будуть лякати вас самими різними неприємностями, які з вами можуть статися в Індії. Не звертайте на це особливої уваги. Все це правда, і в той же час, неправда. Ті ж неприємності, якщо це ІМ (неприємностям, мається на увазі) потрібно, трапляться з вами навіть, якщо ви не будете виходити зі своєї квартири (і навіть з більшою ймовірністю). Деяка пильність і здоровий глузд під час поїздки в Індію не завадять (а коли й кому, власне кажучи, вони заважали?).

2. Не чекайте від Індії дуже багато чого відразу.

Так, ви дійсно, потрапите в казкову країну чудес. Але хтось бачить замість казки тільки бруд на вулицях і нескінченних жебраків. Як то кажуть, хто на що вчився. Одне можна сказати впевнено: якщо ви полюбите Індію всією душею, вона вам відповість сторицею. Але і в цьому випадку казка буде доступна тільки тим, хто ГОТОВИЙ її сприймати. Можливо, з першого разу і не вийде …

3. Торгуйтеся.

Торгуйтеся скрізь і завжди. Ціни в Індії завжди завищені вдвічі-втричі, а то і в десятки разів, і особливо для іноземців. У туристах кожен торговець бачить, і не без підстав, білого роззяву, з якого потрібно отримати якомога більше особистої вигоди. Він її, звичайно, в будь-якому випадку отримати, але ось розмір того, скільки ви переплатите, залежить тільки від ваших здібностей торгуватися. Конкретні рекомендації будуть дані нижче.

4. Навчіться говорити «Ні!».

Є категорія людей, яким буває важко відмовляти іншим людям в їх проханнях, навіть на шкоду собі. Таким людям в Індії робити нічого (або навпаки їх потрібно відправляти туди на іспит з виживання). На перших порах кількість індійців, які будуть підходити до вас з різними проханнями (в основному все з тим же бажанням поиметь якусь особисту вигоду) просто не піддається підрахунку. І якщо дати слабину, то процес цей буде лавиноподібним і його вже не можна буде зупинити без будь-яких екстраординарних заходів (наприклад, виклику рятувальників з МНС). Потрібно відразу ж вчитися твердо і без будь-яких рефлексій говорити «Ні» і з часом до вас перестануть підходити навіть різні нав’язливі торговці. Індійці дуже чутливі і, вони прекрасно визначають, кого можна «пробити», а кого – ні.

5. Тримайтеся впевнено.

Індійці, які бажають на вас заробити (а це практично всі, хто буде до вас підходити), дуже чутливі і найменшу вашу невпевненість вони одразу ж обгорнуть собі на користь.

6. Незважаючи на необхідність бути пильним, будьте доброзичливі.

Від цього багато в чому залежить і ставлення до вас індійців. Втім, на постійні спрямовані з усіх боків на вашу адресу «Хеллоу», «Намасте», «Хай» і т.п. відповідати необов’язково, але якщо вже й відповідати, то без панібратства, тому що індійці дуже чутливі … 🙂

7. Будьте терпимі.

Багато що у європейської людини, яка вперше потрапила до Індії викликає неприйняття, але, врешті-решт, саме ви перебуваєте в гостях і силою вас туди ніхто не тягнув. Неприйняття будь-яких сторін індійської дійсності може перешкодити вам по-справжньому пізнати цю країну, тим більше, що індійці дуже чутливі 🙂

8. Серединна лінія поведінки.

Серед відвідують Індію туристів часто зустрічаються дві лінії поведінки – дві крайності – Крутий Білий чувак (чувіха) і Припадающий (-а) до ніг. У першому випадку ставлення до індійців відверто хамське, оскільки всі вони дикуни, негідні навіть мізинця приїхавшого до них Великого Сахиба. У другому випадку, все навпаки – в кожному навіть самому миршавому індійці бачиться носій багатовікової мудрості і ставлення багато в чому підлесливе. Часто ці два варіанти, як-то навіть примудряються співіснувати одночасно в окремо взятому індивідуумі, не викликаючи в ньому когнітивного дисонансу 🙂

Думаю, не варто навіть обговорювати чому індійців не дикуни. Що ж стосується, носіїв багатовікової мудрості, то такі можливо є, але, швидше за все, ті з ким ви зіткнетеся матимуть таке ж відношення до великої індійської культури, як сучасні греки до філософів Еллади, тобто ніяке.

Оптимальний в даному випадку середній варіант – повага, доброзичливість, але в той же час деяка віддаленість. Особливо жінкам бажано тримати «сахібску» стать – тобто бути справжньою білою леді.

9. Не чекайте від індійців пунктуальності.

В Азії в цілому, і в Індії зокрема, ніхто нікуди не поспішає. Запізнення тут звичні у всьому і всюди. Поїзд запізнився на дві години? Це ще по-божому. Автобус прийшов не о шостій ранку, а о сьомій? Радійте, що не в дев’ять. Вирушили на 40 хвилин пізніше? Добре, що ні на годину сорок. І, до речі, якщо ви самі, не дай боже, не встигнете на автобус хвилин на п’ять, то за законом підлості він піде вчасно.

Враховуйте фактор легкого відносиння індійців до часу при плануванні своїх поїздок і все буде добре 🙂

10. Будьте гнучкими.

Індія велика і правила поведінки можуть відрізнятися в різних точках країни. Наприклад, в Гоа вже звикли до іноземців, котрі виявляють свої почуття на людях, але в цілому по країні це вважається непристойним.

11. Вивчайте англійську мову.

Для пересування по Індії, торгівлі та задоволення основних потреб вистачить і знання кількох фраз англійською мовою. Але для повноцінного спілкування з індійцями і відповідно пізнання країни, цього мало. Не обов’язково доводити до досконалості свою англійську, тренуючи йоркширський догану, цілком достатньо средненького володіння розмовною англійською. До того ж, англійська мова більшості індійців, скажімо так, дуже далека від досконалості.

12. Індія «зеркаліт» більше інших країн.

Так вважають багато мандрівники по Індії. Не впевнений, що варто заявляти так категорично, як на мене, так всі країни «дзеркалять» :), але можна сказати, що Індія це деякий полігон, де з вами відбувається те, що вам потрібно для вашого розвитку (або нічого не відбувається, якщо це теж потрібно). Але, ще раз, головне, нічого не бійтеся. Білій людині в Індії, як правило, добре і комфортно, якщо він веде себе належним чином і дотримується нескладних правил поведінки.

Правила поведінки

13. Для жінок відкритий і обтягуючий одяг в Індії не завжди доречний. Точніше, майже завжди недоречний (крім Гоа і деяких інших нечисленних місць).

14. Цілуватися і обніматися в громадських місцях вважається в Індії непристойним. А ось коли молоді і навіть не молоді чоловіки ходять тримаючись за руки – це цілком собі пристойно. І це зовсім не прояви гомосексуалізму. Так вони дружать 🙂

15. Знімайте взуття входячи в будинок або квартиру.

16. Як і в багатьох інших азіатських країнах права рука – «чиста», а ліва – “брудна”. Передавати що-небудь бажано правою рукою. Їжу відправляти в рот (якщо ви використовуєте руки для цього) – правою рукою.

17. При зустрічі і прощанні чоловіки не можу торкатися до жінок. Західна жінка може протягнути руку індійському чоловікові західного стилю, але не звичайним індійським чоловікам.

18. При людях чоловікові не бажано торкатися до жінки. І, тим більше, навпаки 🙂

19. Не торкайтеся голови людини. Звичка гладити чужих дітей по голові може бути сприйнята в Індії вкрай негативно. Власне, як і по всій Азії.

20. Не показуйте на інших людей ногою або взуттям. Це вважається образою

21. Не показуйте на людей пальцем або двома пальцями (так вказують на нижчестоящих). Вказуйте підборіддям, всією рукою або великим пальцем. Підборіддям можна показувати на начальників.

22. Не підморгуйте жінкам. Це вважається принизливим.

23. Якщо ви випадково доторкнулися до кого-небудь ногою, краще вибачитися.

24. Не хваліть дітей прилюдно. Це може мати зворотний ефект. Багато індійців вірять, що похвала може привернути увагу “злого ока”.

25. Вкрай небажано погано відгукуватися про Індію або індійців в індійській компанії. Жителі Індії, як правило, дуже патріотичні, навіть якщо і самі незадоволені своїми владою.

26. Не називайте всіх підряд індійців серами і леді. Мені не раз доводилося чути як наші люди звали офіціантів «сер». У цьому немає нічого поганого, напевно. Але це не зовсім доречно. Цілком можна користуватися нейтральними фразами: «Іскьюз ми …» Або «Ай ем соррі».

27. Чайові і різного роду бакшиш – справа добровільна. У готелях носильники, занісши ваші речі в номер, будуть довго стояти і робити сумні очі. Можна дати 5-10 рупій. Можна і не давати. Справа ваша. Теж саме в ресторанах. Якщо ви незадоволені обслугованням, то про які чайови може йти мова? Якщо задоволені, то чому б і не додати трохи?

28. Фотографування з вами.
Індійці дуже люблять фотографуватися з білими. Особливо з білими жінками. І особливо любить це індійська молодь чоловічої статі, щоб потім розповідати своїм друзям який у них був роман з даної конкретної білої ціпонькой. Ваша особиста справа фотографуватися з ними чи ні. Відмова, якщо це не було в грубій формі, не сприймається як трагедія. Ніхто вас не примушує 🙂

29. Фотографування вами.
Моя думка – фотографувати без дозволу — не дуже гарна справа. Якщо ви, звичайно, не професійний фотограф, у яких своя етика 🙂 Вам сподобається, якщо приїхав в Україну індієць буде вас фотографувати без вашого дозволу? Чому ж ви вважаєте, що їм подобається коли ви фотографуєте їх?

Поведінка в храмах.

В Індії туристам зустрічаються найрізноманітніші храми (індуїстські, джайністскі, буддистські і ін.). Але є загальні рекомендації для всіх індійських релігійних споруд:

30. Взуття залишається біля входу. Можна в шкарпетках (крім сикхських храмів), можна в медичних бахилах (ми колись дуже давно використовували їх і це повсюдно викликало захват місцевої публіки), можна босоніж.

31. Входячи в храм переступите через поріг.

32. Обходити храми слід за годинниковою стрілкою (по ходу сонця). Рідкісні бонскі храми в Індійських Гімалаях обходити слід проти годинникової стрілки.

33. Як правило, в індуїстських храмах заборонено фотографувати вівтар, про що зазвичай попереджає відповідний напис.

34. У деяких з індуїстських храмів заборонений вхід іноземцям. Не варто намагатися туди прорватися. По-перше, це навряд чи вдасться. По-друге, це загрожує великими неприємностями. Розповідають, що одному негру, пардон, чорношкірому, вдалося пробратися в храм Джаганнатха в Пурі (вхід тільки для індуїстів). Коли це виявили місцеві, його забили палицями до смерті.

35. Підношення богам, гроші жерцям даються правою рукою. Теж саме відноситься до отримання прасада (освячена їжа) або священного попелу (вибхути), які вам може запропонувати храмовий брахман.

36. Для жінок одяг для відвідування храмів повинна бути відносно скромною – без оголених плечей і міні-спідниць. Краще мати для цих цілей досить довгу спідницю. Чоловікам бажано відвідувати храми в брюках, а не в шортах.

37. У індуїстські храми не можна входити в шкіряному одязі та з будь-якими предметами зі шкіри. Так, і в цілому, такі речі не для Індії.

Спостереження

38. Коли індієць хитає головою – це може означати «так», «ні», «може бути», «можливо», «не маю ні найменшого поняття». Орієнтуйтеся на супутні фактори 🙂 Те ж саме відноситься до схожого жесту рукою.

39. Коли індієць говорить «Постараюся», це, швидше за все, – «ні». Така собі ввічлива форма відмови.

40. Коли індієць чіпає мочку вуха, це висловлює каяття, жаль або щире визнання

41. Якщо індієць вам щось обіцяє, будьте готові до того, що ця обіцянка може бути невиконана. Втім, це відноситься не тільки до індійців.

42. Якщо ви намагаєтеся зв’язатися з готелем, тур-агентством і т.п. по інтернету будьте готові до того, що на ваші листи можуть довго не відповідати. Іноді дуже довго не відповідати 🙂

Правила торгівлі.

Слід пам’ятати, що в деяких країнах Азії для іноземців ціни завищують не те, що в два рази (це досить гуманно), а в десять, а часом і в сотні разів. Особливо це відноситься до «фреш чікенов». Так в Індії, зокрема в Гоа, називають тільки-тільки що прибули на відпочинок іноземців (їх видно відразу – не засмаглі, лякливо озирався на всі боки). Саме таким «свіжим курчатам», які абсолютно не розуміються в місцевих реаліях, торговці і «впарюють» товари за багаторазово завищеними цінами.

Але є способи, якщо не уникнути збитків, то їх мінімізувати:

43. Торгівля – це процес спілкування покупця і продавця.

Це частина культури в Азії і ставитися до торгівлі в тому числі можна як до пізнання азіатської культури. Купівля товарів за ціною, яку пропонує торговцем означає всього лише, що ви ставитеся до даної культури без належної поваги. З одного боку продавець буде у виграші в матеріальному плані, але з іншого боку, навіть йому буде неприємно, що покупець виявився таким вже рідкісним невдахою.

Обмовлюся, що в Індії фіксовані ціни все-таки присутні. Наприклад, ціни на продукти у великих і маленьких магазинах. На упаковках виробники вказують максимальну ціну (MRP – maximum retale price), що означає, що дорожче її вам не мають права продавати цей товар. Але це не означає, що продавець не може продати ці продукти за меншою ціною. Тобто якусь знижку можна отримати і тут, особливо, якщо у вас велика покупка. Так, купуючи відразу десяток пакетів смачних місцевих соків ми завжди отримували знижку від ціни, зазначеної на упаковці.

44. Вивчіть, нехай навіть приблизно, кон’юнктуру ринку.

Не таємниця, що місцеві жителі мають уявлення про реальні ціни на той чи інший товар. Якщо у вас є можливість спілкуватися з незацікавленими в ваших грошах людьми (наприклад, у вас є індійські друзі), то дізнайтеся у них зразкові ціни на цікаві для вас товари.

Якщо таких людей як ви гадаєте, не поспішайте купувати те, що вам сподобалося в першій-ліпшій крамниці. Пройдіться, подивіться, можливо зовсім поруч те ж саме можна знайти з чесної націнкою, а не з розвідний.

З розвідний націнкою зрозуміло – вона береться зі стелі і з її допомогою продавець не найвищих моральних якостей хоче просто «зняти» з іноземця якомога більше грошей. Помічено, що чим більше торговець тримає паузу перед тим, як назвати ціну тим вище вона буде «задерта» (в цей час він болісно міркує скільки ж можна наварити на цьому білому пана або пані).

Чесна ж націнка являє собою деякий зазор (від 10 відсотків), що дає можливість сторонам добре провести час в процесі спілкування. В Індії зустрічається не так вже й часто.

45. Фрустрировать з приводу торгівлі зовсім не обов’язково.

Ціни на багато товарів і продуктів в Індії для європейців здаються не просто низькими, а дуже низькими. Деякі особливо тактовні іноземці, вважають, що не має сенсу торгуватися за копійки завдаючи при цьому моральні незручності торговцю. Тут слід розуміти, що ніяких незручностей ви не приносите, так як те, що ви будете відстоювати кожну рупію – очікувано. Навпаки, моральне незручність для торговця буде при відмові від торгівлі.

46. ​​Не показуйте зовні, що ви дуже хочете купити цей товар.

Це не потрібно робити навіть якщо ви побачили статуетку, яку ви розшукували ось уже десять років по всій Азії.

Навпаки, робіть вигляд, що товар вам особливо не потрібен. Назвіть свою ціну (рази в два-три меншу за ту, за яку ви готові купити товар) і виходите з лавки. Так просто вас продавець не відпустить, він буде викрикувати вам вже більш приємні для вас ціни, на які теж не варто відразу ж погоджуватися, а знову ліниво рухатися в бік виходу і чинити так стільки разів поки ціна не стане для вас прийнятною.

Ще одне з хитрощів: називайте свою ціну, діставайте гроші і протягуйте їх продавцеві і говорите «Ласт прайс (остаточна ціна). Окей?» Побачивши «живі» гроші деякі продавці стають більш поступливими. Можна навіть всунути гроші торговцю в руки і забравши річ, йти. Щоб зробити зворотний обмін йому доведеться поквапитися, але якщо він все одно своє заробив, то, можливо, на цьому процес торгівлі та закінчиться.

Використовуйте і інші прийоми торгівлі: вказуйте на недоліки товару, на те, що в сусідній лавці ціна нижче, на те, що ви не багатий американець, а бідний студент і т.д. і т.п.

47. Якщо на вашу ціну згодні – купуйте.

Ситуація, коли ви у відповідь на завищену ціну торговця назвали свою, а він відразу ж погодився означає одне – ваша ціна все одно неабияк завищена. Але тут вже нічого не вдієш – треба купувати. Можна, звичайно, ще спробувати її збити, але це вже буде якось нечесно.
Також не зовсім правильно погоджуватися на безкоштовний чай (кава, диню), які пропонують торговці, якщо ви спочатку не збираєтеся нічого у них купувати. Нехай для них це і буде не дуже затратно матеріально, але ж є ще енергетичні витрати.

48. Називайте свою ціну

Ви називаєте ту ціну, за яку ви готові купити цю річ і до останнього стоїте на своєму. Правда, для цього потрібно хоча б приблизно знати, скільки цей товар може коштувати.

49. Безкоштовний сир

Іноді азіатські торговці йдуть на хитрощі пропонуючи «безкоштовний» сувенір «на пам’ять», листівку, яку-небудь дрібничку, стакан чаю і т.д. і т.п. В даному випадку слід розуміти, що приказка про безкоштовний сир для Азії особливо актуальна. У подібних ситуаціях краще відмовитися від таких сумнівних послуг. Або ж уточнити: «Це дійсно безкоштовно?» І якщо торговець відповідає ствердно, то подякувати, забрати подарунок і йти, не звертаючи уваги на скривджені крики розчарованого торговця. І ніяких переживань з цього приводу! Купівля-продаж товарів (або послуг) – це угода за попередньою згодою сторін і якщо таке було досягнуто, то які до вас можуть бути претензії?

50. Будьте доброзичливі

Якщо зайти в крамницю з настороженістю (нехай навіть справедливо чекаючи, що зараз вас тут будуть дурити) або ж зі злісним виразом обличчя (з тієї ж причини), то навряд чи варто сподіватися на хороше спілкування з продавцем товару. Впевненість в собі, доброзичливість і посмішка (причому бажано не тільки зовнішня, а й внутрішня) – ось те, що реально допомагає зробити ваше спілкування з торговцем менш витратним для вас, як матеріально, так і енергетично. Власне кажучи, в багатьох азіатських країнах бути усміхненим і доброзичливим не так вже й складно, оскільки саме так виглядають місцеві жителі і перебувати в цьому «потоці» не складає особливих труднощів.

51. Платіть за послуги після їх отримання

Ще одна порада з розряду прописних істин: платите за послуги після їх отримання, тобто у випадку з таксі або моторикш – по прибуттю на необхідне вам місце. В Індії ж якщо заплатити за що-небудь вперед, то часто можна зіткнутися з швидкою втратою інтересу до вашої персони з боку аборигена, який отримав гроші. Він, швидше за все, все зробить, але тільки колишнього ентузіазму вже не буде.

52. Обумовлюйте ціну заздалегідь.

У разі спілкування з моторикшею слід заздалегідь обмовляти вартість поїздки. Інакше доведеться платити стільки, скільки скаже водій в кінці поїздки, а скаже він, природно, захмарну ціну. І подітися буде нікуди: хто вам заважав домовитися про ціну до того, як ви вирушили в дорогу?

Безпека.

Правила безпеки в Індії нескладні і я дуже рекомендую їх дотримуватися. Зі мною в Індії побувало не одна сотня людей і я відповідально заявляю, що ті, хто дотримувався цих правил не мали проблем зі здоров’ям і не піддавалися насильству.

53. Мийте руки з милом!

Перед їжею мийте руки з милом. Мийте руки з милом! Мийте руки з милом!

Якщо раптом помити в силу якихось причин не виходить – використовуйте бактерицидні серветки або спеціальні рідини.

54. Не пийте воду з крана (з колодязів, колонок, калюж).

Воду слід пити (і побільше) з пластикових пляшок. При цьому стежити, щоб пробки були припаяні (деякі умільці розливають воду з крана в пластикову тару підпільно). Порожню пляшку після використання можна зім’яти, щоб у нехороших громадян не було спокуси використовувати її знову.

55. Харчуватися слід термічно обробленої їжею в ресторанах з європейською кухнею.

Настійно рекомендую не купувати на вулиці ні свежеприготовленную їжу, ні свіжовичавлені соки, ні інші напої. У Гоа і деяких інших місцях це можна, в розумних межах, звичайно.

У магазинчиках можна купувати різні місцеві солодощі, печива і т.д. Все це, якщо у фабричній упаковці можна сміливо їсти, але чистими руками.

56. Не купуйте нічого протизаконного, якщо ви не впевнені в продавця.

Напевно будуть пропонувати наркотики. Буває, що це підстава поліції і, щоб зам’яти доведеться багато заплатити. Краще не зв’язуватися взагалі.

57. Милі дами, не ходіть в темний час доби без чоловічого супроводу.

Тим більше не ходіть поодинці по різного роду сумнівних місцях, та й по не сумнівним теж.

Ось рада однієї дівчини, що побувала в Індії: «В Індії безпечно. Якщо у тебе голова на плечах – вночі не тинятися, з незнайомцями не пити, поодинці не нажіраться і наркоту – навіть у вигляді ласси і т д – не пробувати, гроші великі і середні не показувати, дотримуватися гігієни, тримати сталевий блиск в очах, мовчки і гордо проходити серед торговців».

З приводу сталевого блиску помічено зовсім вірно, але в той же час, не варто бути надто злим. Середня лінія поведінки буде ідеальною. Індійці дуже чутливі – на доброзичливість – вони, як правило, відповідають тим же.

58. З тваринами різного роду близьке спілкування не рекомендую.

Мавпочки милі тільки на вигляд, а в реальності – злісні бестії, які можуть і фотоапарат вирвати і гаманець з грошима і т.д. Корови можуть і буцнути, а собачки і пальмові білки вкусити.

59. Не залишайте свої цінні речі без нагляду.

Будьте уважні, коли навколо дуже багато людей, кишенькові злодії в індійських мегаполісах працюють віртуозно. Що там говорити, наскільки я сам в цьому відношенні обережний, але одного разу і у мене в тисняві делійського метро витягли енну суму грошей. Користуйтеся потайними, прихованими кишенями і гаманцями.

60. Медичну страховку краще мати, ніж не мати. Якісне лікування в Індії коштує дорого, а в житті всяке буває. Вірити в те, що у вас гарна карма, звичайно, добре, але на “Аллаха сподівайся, а верблюда прив’язуй”.

61. Будьте особливо обережні, якщо купаєтеся в непризначених для цього місцях. Переважна більшість індійців зовсім не вміють плавати. І навіть якщо глядачів купання буде багато (а їх майже завжди багато), то не факт, що вони хоч чимось допоможуть в разі потреби.

Кримінал, шахрайства.

Як правило, туристи не бувають в тих районах Індії, де можна нарватися на дуже серйозні неприємності. Наприклад, в деяких районах штату Біхар можуть пограбувати і вбити на дорозі, а в шатах Ассам, Маніпур і інших на північному сході можна стати жертвою терористичних і сепаратистських угруповань. Але туди потрапляють поодинокі мандрівники, основний турпотік проходить по місцях, де ризик насильницьких злочинів відносно не високий (якщо, звичайно, дотримуватися елементарних правил обережності і не відвідувати райони трущоб). Як правило, найгірше, що може загрожувати – розлучитися з певною сумою грошей. Нижче описані деякі способи відбирання ваших чесно зароблених грошей, не зовсім чесним шляхом.

62. Хелпери

На людину, яка тільки прибула в Індію (фреш-чікена – свіже курча – визначається по відсутності засмаги і лякливим озирання навколо), як бджоли на мед з усіх боків злітаються різного роду помогайчікі, бажаючі нібито допомогти іноземцю. Далеко не всі з них діють незграбно і хапаючи за руки намагаються затягнути в магазин, ресторан або готель. Частіше буває по-іншому. До вас підходить людина і питає звідки ви приїхали і далі намагається зав’язати розмову. Рано чи пізно це закінчується тим, що вам пропонується якась дрібна (спочатку) допомогу. Зрештою, все зводиться до того, що коли ця чудова людина просить вас дати кілька рупій (щоб купити портфель своїм діткам, що йде в школу або на ліки хворій дружині, або на членський внесок в партію Національний конгрес), вам вже якось і незручно йому відмовити.

Слід розуміти, що звичайні індійці – люди досить консервативні і просто так на вулиці до вас знайомитися навряд чи підійдуть. Тому, якщо в туристичному місці до вас з широкою посмішкою і простягнутою рукою підходить місцевий житель, то в 99 випадках зі ста, він буде намагатися тим чи іншим способом отримати особисту матеріальну вигоду за ваш рахунок. Зрозуміло, що не варто відскакувати від нього як від прокаженого. Можна і руку потиснути, можна і посміхнутися (можна і всього цього не робити і просто ігнорувати ці спроби), але при найменшому прояві наполегливості з боку аборигена слід відразу ж його відшивати. Знову ж таки не обов’язково робити звіряче обличчя і діставати з рюкзака, приховане там холодна зброя. Цілком достатньо ввічливо, але твердо сказати: «Спасибі. Не хочу”. Але не варто вдаватися в подробиці, пояснюючи, наприклад, що ви не хочете купити саме цей ремінь, тому що у вас такий вже є. Це буде діалог, в якому у хелпера з’являються нові шанси вас обдурити. Надавати йому ці шанси зовсім не обов’язково.

Хелпери хочуть отримати з вас грошей просто на рівному місці. А тому не варто заходити з аборигенами, що клеяться до вас, куди-небудь, тому як вони-то все одно отримають за це комісійні. За ваш рахунок, зрозуміло.

63. Таксисти, рикші.

Вище вже зазначалося, що ціну слід оговорювати заздалегідь – до поїздки. Інакше в кінці поїздки доведеться заплатити стільки, скільки скаже водій. А вже він, зрозуміло, реальну або навіть близьку до неї ціну називати не буде, а пофантазує собі на втіху.

Звичайно, при обумовлення ціни слід торгуватися. Зазвичай, збити ціну, як мінімум, удвічі – цілком реально (добре, коли ви хоча б приблизно знаєте скільки коштує проїзд).

Розплачуватися ж за поїздку потрібно тільки після прибуття на потрібне місце і зупинки транспорту. Власне кажучи, як уже згадувалося вище, це стандартне правило для Індії – на давати грошей вперед, в іншому випадку інтерес до вас миттєво втрачається і для отримання вже оплаченої послуги доведеться затратити багато енергії.

Часто зустрічається відомий інтернаціональний спосіб шахрайства. Рікша пропонує доставити вас до потрібного місця за «недорого», але з заїздом в пару магазинів. Як мінімум, це втрата часу. І вельми значна.

64. Брати і сестри.

Це досить численна категорія місцевих шахраїв, що представляється при знайомстві братами (сестрами, онучатими племінниками, позашлюбними дітьми і т.п.) власників туристичних агентств, «найдешевших» магазинів сувенірів, господаря фабрики з виробництва сарі, директора ювелірного магазину і т.д. і т.п.

Завдання цих людей, звичайно ж, не є родичами всіх цих господарів, привести вас в магазин, агентство, на фабрику. Вже тільки за це вони отримують свої комісійні. Зрозуміло, переплачувати вам доведеться багато. До того ж, залучають найчастіше туди, куди в силу поганої репутації, завищених цін або інших причин, відвідувачі самі по собі не йдуть.

65. Жебраки.

В Індії здавна професійне жебрацтво досягло великих висот. «Тиснуть на жалість» місцеві жебраки, звичайно, майстерно. Давати чи ні гроші жебракам, вирішувати, звичайно, вам самим. Але я б це робити не радив. І ось чому. По-перше, відрізнити професійного жебрака (яких переважна більшість) від людини, яка реально потребує допомоги, практично неможливо. По-друге, варто вам дати грошей хоч комусь із численної армії жебраків, на вас налетять відразу ж всі інші, і будуть вимагати з денег набагато наполегливіше («Цьому дали, а я чим гірше?»). По-третє, померти з голоду в Індії просто неможливо. Мало того, що їжа для місцевих коштує копійки, так ще й практично в кожному місті є місця, де можна «набити собі пузо» абсолютно безкоштовно (храми, благодійні організації тощо).

Можна, звичайно, дати жебракові їжу, але, знову ж таки, швидше за все, те, що ви йому дасте буде продано в ту ж крамницю, де ви цей продукт купили. У Делі на Мейн-базарі я ось уже кілька років зустрічаю одних і тих же тітоньок з маленькими дітьми, які просять туристів купити дітям молока. Деякі купують. Коли ці добрі люди йдуть, молоко тут же здається назад в ту ж крамницю. Всі задоволені. Іноземець тому, що допоміг. Жебрак і господар лавки тому, що цю допомогу поділили.

Часто жебракують діти. Вони зворушливо розповідають, що їм потрібно купити ручку, зошит або портфель, щоб піти вчитися в школу. Але варто дати грошей одному, як тут же вас оточить ще десяток-другий діточок, які теж мріють про школу.

66. Злодії, кишенькові злодії.

У великих містах ризик нарватися на кишенькових злодіїв високий. Я і сам постраждав від них в тисняві метро в Делі. Багато їх працює на Мейн-базарі, Карол Баг і Коннет Плейс в Делі. Потаємні кишені і гаманці можуть допомогти.

Цінні речі залишати в готелях не те що стрьомно, а дуже стрьомно. Залежить, звичайно, від конкретного місця. У Гімалаях, наприклад, це не так страшно, як де-небудь в Агрі. Але «приробити ноги» вашої техніці можуть практично скрізь.

У деяких випадках можуть стати в нагоді ваші власні навісні замки. Крім того, в готелях рекомендується перевіряти чи добре закриваються двері зсередини і чи немає жодної небезпеки проникнення злодюжок через вікна?

67. «Залізничники».

На залізничний вокзал в Делі пройти і не бути атакований «залізничником» дуже складно. Це може бути просто індієць грізного вигляду, може бути навіть людина в формі. Якщо у вас є квитки, він скаже вам, що їх потрібно підтвердити. І поведе вас в потрібне місце. Якщо – нема квитків, то він скаже, що потрібно їх купити в спеціальній касі (але не в касі для іноземців на вокзалі). У будь-якому випадку це спроба зняти з вас додаткові гроші. Правильний варіант поведінки один – ігнорувати. Можна з посланням за відомою адресою, можна – без. Якщо не допомагає ігнорування, згадуйте чарівне слово «поліс».

68. Продавці коштовностей.

Ці люди можуть підійти прямо на вулиці і запропонувати купити нібито фабричні дорогоцінні камені (рубіни, смарагди, опали) за низькою ціною. Не варто навіть і дивитися. По-перше, якість пропонованого товару дуже низька і, до того ж, часто замість рубінів, наприклад, намагаються всучити звичайне скло і сміттєву гальку. По-друге, ціну за це барахло називають незграбно високу. Якщо ви не ювелір, з цими людьми краще не зв’язуватися, але навіть ювелірам краще купувати, щось не на вулиці.

Втім, і в численних крамницях часто за срібло видають будь-білий метал.

На більш серйозні неприємності можна нарватися якщо погодитися на перевезення дорогоцінних каменів. До вас може підійти добре одягнені чоловік і попросить вивезти камені, так як продавець вичерпав свою квоту на цей рік. У вашій країні у вас ці камені нібито забере його партнер і ви отримаєте великі гроші. При цьому і платити нічого не треба, крім однієї дрібниці – послуги експрес-пошти (щоб відправити камені самому собі). Оплачуються вони кредитною карткою. Фінал сумний: знаючи номер картки і ваш підпис цей лже-експортер докладе всіх зусиль, щоб на вашій картці грошей не залишилося зовсім. А «алмази», які ви отримаєте поштою, зрозуміло, будуть звичайним склом.

69. Якщо вас пригощають незнайомі люди – краще ввічливо відмовитися.

Підмішати наркотик або снодійне в їжу або напої, а потім пограбувати – популярний спосіб залишення самотнього мандрівника без грошей. Застосовується в автобусах і поїздах.

70. «Не світите» грошима.

Не варто відкрито демонструвати великі пачки грошей деінде. Не носіть дорогі прикраси.

71. Обережніше з пластиковими картами.

У приватних сувенірних лавках дані вашої картки можуть непомітно скопіювати і використовувати потім її в своїх потребах. Краще платити готівкою.

72. Зробіть копії.

Копії (скановані сторінки) паспорта, візи, авіаквитків відправте собі на електронну пошту.

73. Перевірка документів.

Завжди носіть з собою паспорт або ксерокопію його сторінок. Поліцейські мають право в будь-який момент перевірити ваші документи.

74. Особливості місцевого судочинства.

В Індії, як правило, доведення своєї невинністі – доля обвинуваченого. І в той же час перебування у в’язниці до суду – звичайне явище, причому воно може бути довгим, і навіть дуже довгим. Краще не потрапляти 🙂 Якщо, щоб уникнути ув’язнення потрібно дати хабар, то, напевно, краще дати хабар. В іншому випадку можна отримати сфабриковане звинувачення.

75. Наркотики.

Вище вже зазначалося, але ще раз зверну вашу увагу: не купуйте нічого протизаконного у неперевірених осіб. Так, може скластися враження, що траву курять абсолютно все. І десь так воно і є. Але це не означає, що це законно. А в індійському законодавстві немає відмінностей між «легкими» і «важкими» наркотиками. Заборонені ті і інші, і термін можна отримати за зберігання будь-якої речовини, що відноситься до заборонених.

Поради мото-любителям.

Мій досвід їзди по Індії на мото не такий вже і великий. Але він дозволяє зробити деякі висновки і дати ряд порад.

76. Не рекомендую їздити по класичним індійським містам на мотобайку, якщо у вас немає серйозного досвіду пересування на цьому транспортному засобі. Індія не толерантний Таїланд, ніхто тут не буде враховувати, що ви тільки вчитеся.

77. Повна неповага всіх до всіх – головний принцип індійського руху. Водії не поважають інших водіїв і пішоходів. Пішоходи не поважають водіїв. А велосипедистам і коровам взагалі на всіх начхати.

78. Нахабство – головний метод не плентатися позаду всіх. Ввічливість хороша для тих, у кого багато часу. Ввічливий мотоцикліст цілком може застряти на нерегульованому перехресті на пару годин. Або навіть заночувати на ньому.

79. Мій досвід показує, що лаятися на пішоходів та інших водіїв марно. Навіть нецензурні вирази не допомагають. Травня пен рай …

80. Дудіти в клаксон – не розвага, а спосіб повідомити про себе. Правда, не завжди від цього є користь, але якщо це не робити, то буде ще гірше.

81. Якщо ви перебуваєте в місцях, де білі бувають не так уже й часто, будьте готові до того, що аборигени будуть сприймати вас так, як вони б сприймали за кермом мавпу. Ну, або майже так. У будь-якому випадку загальна, часто настирлива, увага вам гарантована.

82. Запитуючи дорогу у аборигенів будьте готові до того, що вам можуть показати неправильний напрямок. Пару раз таке з нами було. Навряд чи це робиться зі злим умислом, але зайвий раз уточнити дорогу буває корисним.

Їжа, напої.

83. Руками їсти іноземцям зовсім не обов’язково, але якщо це доводиться робити, то, як вже зазначалося вище, їжу в рот відправляти правою рукою, тому що ліва вважається нечистою і в переносному сенсі цього слова, і в прямому (оскільки туалетним папером індійці не користуються).

84. У гостях не відмовляйтеся від їжі, але не обов’язково доїдати все. Майте на увазі, що індійські господарі не залишать гостя з порожньою тарілкою.

85. Якщо ви не любите гостру їжу, то використовуйте фразу: «Ноу спайсі». Але знайте, що вона допомагає не завжди. По-перше, офіціанти і кухарі часто забувають геть, що ви говорили «ноу спайсі». І, по-друге, те, що для багатьох індійських кухарів зовсім не спайсі, для вас може бути дуже навіть спайсі.

86. Для багатьох індійська їжа спочатку здається дуже незвичною. Є й ті, кому вона не дуже підходить в силу фізіологічних особливостей організму. У цьому випадку, раджу шукати ресторани з європейською кухнею. Навіть в Гімалаях в високогірній долині Спіті в селищі Табо на висоті 3 200 метрів у одному з таких ресторанів я зустрічав в меню «котлети по-київськи».

87. Є ряд страв, які підходять якщо не всім, то багатьом. Це омлети, страви з риби і курки, лепешки, страви з картоплі (наприклад, моя улюблена страва – алу кашмірі (алу – картопля)). Тікка або кебаби – м’ясо або риба, приготовані шматочками по типу шашлику. Алу Тікка – поширені по всій Індії картопляні котлети. Більш-менш дієтичні – страви запечені в печі-тандуре.

88. Розглянемо тепер різні лепешки. Найвідоміші, найдешевші і тому популярні лепешки – чапаті (штати Уттар-Прадеш, Мадхья-Прадеш, Махараштра і ін.). Приблизно те ж саме – роті або пхулка (Пенджаб, Харіана), ротла (Гуджарат). Ці коржі печуть із пшеничного борошна (рідше з кукурудзяного або із суміші пшеничного і кукурудзяного). Тісто замішується на воді, з нього розгортають тонкі лепешки, що випікають без будь-якого жиру на товстих чавунних сковородах тава. Свіжоспечена лепешка смачна, а якщо це, наприклад, батер чапаті (ще і масло додається), то йде за милу душу.

Подібні лепешки з просяного борошна в Махараштра називають Бхакра, а в Пенджабі – Согра.

Гуджаратським чапаті (особливо популярні у джайнов) називаються кхакхра. У тому ж Гуджараті широко використовуються в харчуванні пурі і лучі – пшеничні лепешки з прісного тіста дуже тонкого розкочування, в яке додається топлене масло. Готують їх у великій кількості киплячого рослинного масла. При обсмажуванні ці лепешки здуваються, і їх швидко виймають з масла.

Поширена страва в Пенджабі, Хімачал-Прадеш і ряді інших районах Північно-Західної Індії – паротха – типово пенджабський блюдо. Ця лепешка товстіша ніж чапаті і готують її в сковороді на топленому маслі (дхі). Паротха буває як в чистому вигляді, так і з начинкою з сиру, капусти, картоплі, моркви.

Особисто мені найбільше подобаються різного роду нани (лепешки з кислого тесту), які випікають в тандур (після того як прогорить вогонь і стінки печі розжаряться, на стіни печі прикріплюють лепешки і випікають їх таким чином). Нани поширені особливо в Пенджабі, Кашмірі, Хімачал-Прадеш і в Делі, але я їв їх і в багатьох інших штатах (в ресторанах для туристів – це мало не обов’язковий компонент меню). Як і паротха нани бувають в чистому вигляді і з начинкою. Мені подобаються чіз нани і батер нани, а серед моїх супутників по поїздкам в Індію було багато шанувальників нанов з часником.

89. По всій Індії популярний дал (дхал) – каррі з сочевиці або бобовими. Особисто я його терпіти не можу, але багато туристів їдять із задоволенням.

90. Що стосується «індійського каррі», то сталося це слово від тамільської «карі» – приправа. Спочатку його використовували англійці для позначення будь-якої страви зі спеціями.

91. Чорний і зелений чай в індійських кафе-ресторанах-магазинах жахливої ​​якості, на жаль. Весь більш-менш пристойний чай йде на експорт. Але не все так сумно. Мандрівники по Індії дуже навіть поважають два види гарячих напоїв – Джінжер-Лемон-хани ті і Масала ті. З першим зрозуміло – імбир, лимон, мед. А що таке масала? Набір прянощів, що використовується в кулінарії. Традиційно це суміш з порошку імбиру, коріандру, ажгона (індійський кмин), куркуми. Масала ті перекладається буквально, як «чай зі спеціями». Дуже популярний у місцевих жителів і туристів. Як правило, крім трав і спецій додається ще й молоко. Єдиного рецепта приготування масала ти не існує. Є різні варіації, які в залежності від регіону можуть сильно відрізнятися. Часто замість звичайного молока використовується згущене.

Наскільки корисний масала ті? Складно сказати. Безсумнівно це підбадьорячий і зігріваючий напій. Переважній більшості мандрівників він подобається. І це вже добре 🙂

92. За винятком «сухого штату» Гуджарат, алкогольні напої в Індії є у ​​вільному продажу. Але майже повсюдно є певні обмеження в рамках антиалкогольної компанії. Так, і індуїзм не надто схвалює вживання алкогольних напоїв.

Індійці, звичайно, п’ють спиртне, але п’яних на індійських вулицях набагато менше, ніж на вулицях наших міст. А п’яних до поросячого стану ще менше.

Багато індійців дозволяють собі “відірватися” на курортах під час відпусток або свят. Якщо ви приїдете в червні, наприклад, в Дхарамсалу, то зможете поспостерігати як це роблять сикхи з сусіднього Пенджабу. Видовище, треба сказати, не найприємніше.

Туристам і мандрівникам, бажаючим випити, я б рекомендував популярний серед європейських мандрівників по Індії ром «Олд Манк». Його ще називають «гоанськім», хоча виготовляється він зовсім не в Гоа 🙂

Ви можете зустріти.

93. Саддху – мандрівний шукач, який прагне до мокші (звільнення). Людина, яка стала на духовний шлях і відмовився від майна. Медитація, читання священних текстів, паломництво – головні заняття ідеального саддху. Реальні ж саддху дуже часто бувають звичайними жебраками і травокурамі.

Саддху (або ті, хто себе видає за саддху) часто просять грошей у туристів. Давати їм гроші чи не давати – ваша особиста справа 🙂

94. Хіджри – третя стать – каста трансвеститів і євнухів. Одягаються в жіночий одяг. Спочатку, швидше за все, в неї входили гермафродити. До сих пір за чутками хіджри мають інформаторів в пологових будинках по всій країні і якщо народжується дитина з ознаками обох статей його викрадають (якщо не вдається домовитися з батьками). Є серед хіджр і геї, і ті, кого кастрували після викрадення. Хіджри беруть участь в святкуваннях весіль і народження хлопчиків, а також займаються проституцією і жебрацтвом. Якщо ви зустріли хіджр намагайтеся не проявляти по відношенню до них агресії, але тримайтеся впевнено.

95. Адівасі – в перекладі з санскриту – це корінний житель. До адівасі відносять представників малих народів. Їх в Індії приблизно 8,2 відсотка. А це приблизно 90 мільйонів чоловік – досить вражаюча цифра.

Трохи інформації для загального розвитку.

96. Намасте – традиційне привітання в Індії. Походить від слів «намах» – уклін, «ті» – тобі. Більш глибинне тлумачення: «Божественне в мені вітає божественне в тобі».

97. Кастова система дуже повільно, але зживає себе. У мегаполісах вона вже не має такого значення як раніше, але в сільській місцевості як і раніше важлива. До головних чотирьох варн (це слово зазвичай використовується в самій Індії, тоді, як «каста» – слово португальське) відносяться – Брахмани (жерці, вчителі, священнослужителі), Кшатрії (воїни, правителі), вайш’ї (торговці, землевласники), шудри ( наймані робітники). Всі ці варни мають безліч дрібних поділок на джати (касти). І є ще недоторкані – парії, яких Махатма Ганді закликав називати харіджанами (людьми бога). За найскромнішими підрахунками в Індії декілька тисяч джаті (каст).

98. Бетель – вже багато століть, а може бути і тисячоліть в Індії та інших країнах Південної і Південно-Східної Азії листя бетеля традиційно використовуються як тонізуючий засіб. Їх жують разом з гашеним вапном і шматочками насіння пальми катеху.

99. Крикет – найпопулярніший вид спорту в Індії. У нього грають навіть монахи в глухих гімалайських монастирях. А матчі з Пакистаном дивиться вся Індія і у випадку перемоги бурхливо святкує.

100. Ранголі – малюнки, орнаменти, виконані рисовим борошном, крейдою або різнокольоровими порошками. Малюють біля порога будинку або на стінах навколо вхідних дверей. В якійсь мірі магічні малюнки. Захищають від злого ока. Ті, хто їх малюють вірять, що красиві Ранголі подобаються божествам. Крім того, це знак для саддху, що їм в цьому будинку запропонують їжу.

101. За даними на серпень 2016 року в Індії проживають 1 мільярд 329 мільйонів чоловік. Це найбільша країна Південної Азії. За чисельністю друге місце в світі після Китаю. Не виключено, що скоро буде на першому. Найбільше жителів в Мумбаї (Бомбей) – 13 мільйонів 700 тисяч (це офіційні дані, бездомних і жителів трущоб, можливо, вони не враховують).

102. Державні мови Індії – хінді і англійська. Офіційні мови – крім хінді і англійської ще 21 мова. В Індії налічується 1652 діалект. Корисно знати якісь слова і фрази з місцевих мов. Але корисно знати і те, що, наприклад, ваші слова на хінді в штаті Тамілнаду можуть оцінити не так, як вам би цього хотілося 🙂

103. Індія – найбільша демократична країна в світі. Це федеративна держава – підрозділяється на 29 штатів і 7 союзних територій. У штатах свої уряди, подекуди навіть правлять комуністи (Східна Бенгалія, Керала).

104. Майже 70% індійців проживають в сільських регіонах. Якихось років двадцять тому ця цифра була 85%. Міграція в мегаполіси триває і число їх мешканців зростатиме. Поряд з Бомбеєм, в найбільші міста Індії входять Делі, Колката (раніше Калькутта), Ченнай (раніше Мадрас), Бангалор, Хайдарабад і Ахмадабад.

105. В Індії до сих пір неписьменними є майже половина жінок і приблизно третина чоловіків. Цікаво, що найвищий рівень грамотності спостерігається в комуністичному штаті Керала (91%)

106. Індієць – житель Індії. Індус – сповідує індуїзм. Детальніше – тут. Індуїзм сповідають понад 900 млн індійців (80,5% населення), іслам – 13,4%, християнство – 2,3% (багато християн серед адівасі), сикхізм – 1,9%), буддизм – 0,8% і джайнізм – 0,4%.

107. Багато людей в усьому світі вважають, що національною твариною-символом Індії є корова, адже загальновідомо, що корови вважаються в цій країні священною твариною. Насправді ж національною твариною Індії є тигр. А національним птахом – павич.

Всього не передбачиш.

108. Як би ви не готувалися до поїздки, все одно виявиться, що ви взяли з собою непотрібні речі, і не взяли потрібні. Як би ви не вивчали маршрут подорожі, на місці багато виявиться зовсім не таким як уявлялося. Власне кажучи, це характерно для будь-якої подорожі і не має сенсу переживати з цього приводу. Не напружуйтеся, не робіть різких рухів і цілком ймовірно, що в Індії ви потрапите саме туди, куди потрібно саме вам, і побачите те, що потрібно вам побачити.

У процесі підготовки цього матеріалу я зрозумів, що легко можу розширити список пунктів до 333 або навіть 1008. Але це вже в тому випадку, якщо знайдеться бажаючий видати таку працю. На даний момент це видається чимось із розряду фантастики 🙂

Сергей Мазуркевич

11.01.2017

Если Вам понравился данный материал, Вы можете поддержать Сайт Востоколюба финансово. Спасибо!